ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

1) Не навчайте того, в чому не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2) Не  сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

3) Довіряйте вашій дитині, розтлумачуйте те, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійної виправляти.

4) Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, і з неї виросте відповідальна особистість.

5) Будьте терплячими.

6) Будьте послідовими у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії виховання визначається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7) Потурбуйтеся про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від ваших  розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху самі вчаться розпоряджатися собою.

8) Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказував», замініть цю форму вимоги до іншого: «Роби тому, що не зробити цього не можна, не принесе користь».

Дитина має звикнути діяти не на догоду батьківському розпорядженню. а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.

9) Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину зі сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

10) Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Ми виховуємо своїх дітей на прикладі свого життя, системи власних цінностей, виховуємо своєю присутністю, виразом обличчя, звичайним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.